нашийник

нашийник
-а, ч.
1) Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини.
2) У дишельній упряжі без хомута – широкий ремінь, один кінець якого надівається на шию коня, а другий закріплюється на передньому кінці дишла.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужно сделать НИР?

Смотреть что такое "нашийник" в других словарях:

  • нашийник — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • очепие —   нашийник …   Църковнославянски речник

  • рогачка — и, ж. 1) Те саме, що рогатка 1). 2) Дерев яний, з виступаючими кінцями нашийник для свійських тварин, який не дає їм змоги пройти крізь вузький прохід. 3) розм. Рогата вівця. 4) ент. Те саме, що щипавка …   Український тлумачний словник

  • смик — I а/, ч. 1) Те саме, що смичок I. •• Ба/бин смик заст. парубок, який одружується зі старою багатою жінкою. 2) Давньоруська назва смичкового музичного інструменту, який згадується у пам ятках писемності до 16 ст. II а/, ч. 1) Ремінь або ланцюжок,… …   Український тлумачний словник

  • оброжа — Оброжа: нашийник [28] …   Толковый украинский словарь

  • рогачка — 1 іменник жіночого роду рогатка; нашийник рогачка 2 іменник жіночого роду, істота вівця …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»